Рекомендації класним керівникам

У зв’язку з останніми подіями, які відбуваються так чи інакше педагоги залучаються до обговорень з дітьми останніх подій. У педагогів виникла необхідність  пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати на конфлікти між самими дітьми, що розгортаються, як втриматися від надання оцінок.

Варто знати, що як би дітей не оберігати від інформації, вона до них буде надходити, оскільки діти відвідують ліцей, спортивні секції та гуртки і мають змогу спілкуватися з однолітками та отримувати від них новини чи іншу інформацію.

Тому краще за все, якщо дорослі будуть  самостійно інформувати дітей, при цьому враховуючи вікові особливості спілкування.

Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

•  відповідна до віку фактична інформація;

•  зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде потреба повертатися до цієї розмови не один раз;

•  допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

•  дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);

•  відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

•  загальна підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі;

•  знайомий звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

•  регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.

Інформування дітей: педагог може обговорити з дітьми ситуацію, яка склалася, ретельно добираючи слова. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині, але у відповідності до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності. У той же час додаткова інформація допоможе дитині зрозуміти, що відбувається насправді. Педагог може залучити дітей до обговорення, щоб вони самі донесли власні думки та почуття. У будь-якому разі не потрібно ділитися з  дітьми різними необґрунтованими чутками чи недостовірною інформацією.

Дитячий та підлітковий психолог  Вольфганг Єльзнер (Wolfgang Oelsner) вважає, що дітям важливо розповідати про те, що відбувається, і як ці події тлумачать.

Важливо! Доцільно знати та використовувати в розмові з дітьми на тему ситуації в країні правильні слова та вирази. До правильних слів та виразів належать ті, які не є оціночними, не несуть погрози і не навіюють страх, а просто констатують сам факт подій.

Не можна бути впевненими, що всі діти в класі займуть однакову позицію до того, що відбувається, бо вони мають сім’ї і на їх світобачення впливає позиція членів сім’ї. Щоб раптом не спровокувати конфлікт у класі, це потрібно враховувати.

Доцільно заздалегідь обмірковувати, як саме ті чи інші завдання можуть вплинути на дітей, чиї батьки або родичі брали участь чи постраждали, або навіть загинули внаслідок конфліктних подій.

Непотрібно наполягати на тому, щоб всі учні класу були задіяні в роботі в однаковій мірі. При організації бесіди щодо подій, які відбуваються в країні, доцільно запропонувати певні правила, які б організовували роботу з групою.

Реакції дитини на травму: непотрібно думати, що всі діти однаково відреагують  на якусь травматичну подію. Різні діти на одну і ту ж саму подію прореагують по-різному. На це буде впливати попередній досвід реагування на травмуючі події, рівень розуміння дитиною того, що відбулося і відбувається, чи була надана підтримка та допомога раніше, чи мала дитина дорослого, якому могла б довіряти.

Важливо!Серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив когось з рідних через події в державі. Такі діти можуть переживати втрату і в такий період у них може знизитись успішність,  можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан.

Непотрібно навішувати на таких дітей ярлик «проблемна» дитина.

Важливо побачити в ній особистість, яка реагує на перенесену втрату.

Коли усі діти в групі знають про те, що в якоїсь дитини постраждали чи загинули батько чи мати,важливо тактовно підходити до обговорення такого питання. Якщо втрати в групі обговорюються, – це дає можливість навчатися дітям висловлювати співчуття і дбайливо ставитися  до тієї дитини, яка втратила когось із батьків.Проте повідомляти про травматизацію чи загибель когось з батьків можна лише при дозволі на те дитини.

Недоцільно ігнорувати дитячі зауваження або конфлікти, пов’язані з втратами близьких людей. Краще демонструвати дітям розуміння та повагу до почуттів інших людей, вчити дітей тому, що кожна людина має невід’ємну внутрішню цінність. І краще дитині допомогти, аніж її ображати.

Франсуаза Дольто (дитячий аналітик) писала «…треба зробити так, щоб дитиною керував не страх, а почуття свободи, коли один повинен бути відмінним від іншого, люблячи інших, хто, у свою чергу, з любов’ю ставиться до нього, при цьому кожний терпляче приймає індивідуальні та сімейні особливості іншого».

Підтримуючи звичний шкільний розпорядок, вчитель допомагає дітям відчувати безпеку, а також ті, речі, які залишаються звичними. Повернення до звичного життя допомагає дитині зміцнити почуття безпеки та здатності керувати своїм життям. Підтримка звичного способу життя дуже позитивно діє на дитину та є для неї доказом власної безпеки та стабільності.

Важливо!У періоди надзвичайних ситуацій, які викликають багато тривоги та не мають остаточного вирішення, певний час особливо важливою є різнобічна підтримка дітей:
– 
Емоційна підтримка. Це перше, що спадає на думку, коли ми думаємо про підтримку, яку нам надають інші люди. Якщо в дорослих виникають проблеми на роботі, члени сім’ї або друзі будуть кожного дня питати, як себе людина почуває та казати їй, що підтримують її. Це ж саме можна робити і з дітьми. Інколи діти настільки  переживають за своїх близьких, що бояться ставити їм запитання або не звертаються за підтримкою, томущо вважають, що цим вони засмутять близьку їм людину. Тому вчителям потрібно бути уважними до своїх учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги.

***

Вправа, яка допомагає налагодити стосунки в класі

Кожен учень склав список усіх учнів класу, поміркував і написав навпроти кожного з прізвищ, що найбільш подобається в цій особі, які  її чесноти. Вчитель збирає написане, опрацьовує і наступного тижня роздає кожній дитині аркуш з перерахованими рисами, які помітили однокласники.

***

Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

  • Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями.

Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:

  1. можна спокійно та уважно вислухати дитину;
  2. можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;
  3. можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «тисердитий».
  • Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію» (як приклад).
  • Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».
  • Встановлення відносин, що базуються на довірі.
  • Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.
  • Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.
  • Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.
  • Чуйність та співчуття.

– Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями

повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні.

– Пошук та обробка інформації. Діти підліткового та юнацького віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що відбувається, узагальнювати отримані знання  і представляти як невеличкі проекти, які можна буде розглянути під час виховної години. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в пошуковому напрямі.

Робота з дітьми – вимушеними мігрантами. Вимушений мігрант (тимчасово переміщена особа) називають дитину, сім’я якої переїхала зі сходу країни чи з Криму. Така ситуаціяє доволі травматичною як для сім’ї, так і для дитини, оскільки до цієї події вони не готувалися заздалегідь і рішення довелося приймати швидко.

В цій ситуації від педагога (класного керівника, майстра в/н) вимагається допомогти дитині адаптуватися до нової групи, ліцею.

***

Вправа

Вчитель пропонує учням своєї групи розповісти про себе, групу, ліцей, місто. Дали можливість і дитині розповісти про себе та своє місто чи свій край, про особливості  традиції, культуру та інше.

Педагог може запропонувати дитині, яка приїхала створити«Книгу про історію свого життя». Такі автобіографічні прийоми допомагають розвивати розуміння складних обставин та почуттів.

***

Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.

Педагоги є головним джерелом підтримки для дітей, і їм варто піклуватися про своє психічне здоров’я. Якщо з якихось причин педагогу складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу шкільного психолога чи соціального педагога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих, які, в першу чергу, повинні бути в змозі її надавати.

Доцільно обговорювати зі шкільним психологом чи соціальним педагогом можливість створення групи взаємодопомоги для дітей, які цього потребують. Залучення до цієї роботи фахівців з організацій, які займаються допомогою дітям та сім’ям та мають досвід у ведені таких груп.

Поділитися в соц. мережах

Share to Google Plus
Share to LiveJournal